Кошки всегда возвращаются домой

Все дороги слились в одну тропу: без конца и без края. Черепица на крыше кажется мягкой подстилкой. Косматые сумерки скачут по стенам домов – пугливые мыши. Над головой луна – головка желтого сыра. Звезды в небе – стая серебряных рыбок, блестят чешуей, вот-вот дотянешься. Над брусчаткой – туман, густые сливки. Только жаль, не поместится в миску.
Я отдам за тебя девять жизней. Это много, с твоей – будет десять. Поздней ночью вылечу твою душу, позволь только свернутся рядом в клубочек. Я согрею твои озябшие пальцы, почеши просто за ухом. Мой язык чуть шершавый, прости. Иногда выпускаю острые когти. Шиплю, когда не в настроении. Могу разодрать любимую рубашку. Прямо на лоскутки, прямо в клочья.
Ты главное не держи меня. Не сжимай слишком крепко в объятьях – легко задохнуться. И не надо ошейников и поводков. Ты не жди у двери до утра, не смыкая глаз. Лучше ляг и поспи, и помни. Кошки всегда возвращаются домой.
Ua. Всі дороги злилися в одну стежку: без кінця і без краю. Черепиця на даху видається м’якою підстилкою. Кошлаті сутінки танцюють по стінах будинків – полохливі миші. Над головою місяць – голівка жовтого сиру. Зірки в небі – табунець срібних рибок, виблискують лускою, от-от дотягнешся. Над бруківкою – туман, як густі вершки. Тільки шкода, не поміститься в миску.
Я віддам за тебе дев’ять життів. Це багато, з твоєю – буде десять. Пізно вночі вилікую твою душу, дозволь тільки згорнутися поруч в клубочок. Я зігрію твої змерзлі пальці, почухай просто за вухом. Мій язик трішки шорсткий, пробач. Іноді випускаю гострі кігті. Шиплю, коли не в настрої. Можу розшматувати улюблену сорочку. Прямо на клапті, прямо на шматки.
Ти головне не тримай мене. Не стискай надто міцно в обіймах – легко задихнутися. І не треба нашийників чи повідців. Не чекай біля дверей до ранку, не стуливши очей. Краще ляж і поспи, і пам’ятай. Кішки завжди повертаються додому.